Митцям-фарисеям 1 Я лише в клітці з тигром не була. Якби з трави пішла туди - цікаво: Спиняв би той, хто яро в кліть штовхав? Святенник путь у пекло радо вкаже, І почвала у церкву - бить чолом, Просфору їсти - мудрий, щиросердний... Гарчання тигра менше кида в дрож, Ніж сморід – з-під личини фарисея. 2 Ти кладку витесав, поклав через ручай... Показував на кітловини сизі... Тепер шепочеш гірко:"Вибачай... У мене янгол сів на призьбу. А твій струмок розрісся до ріки. Тебе вона... оступишся... поглине. Ти - лише смертна. А мені віки Розчахне янгол... Я піду по глину, Підмажу призьбу, в сінях був єлей... А ти біжи! Туди тобі й дорога...". І сів край ручая змивати глей - Такий далекий, хитрий, строгий. А кладочка хитається... дрижить... Росте латаття... Голубіють плеса... Я, певно, тут лишуся вільно жить. Не простягай з пригірка чорні весла! 3 Я в клітці з тигром справді не була. Не заздрила папузі та макаці. Я мимо призьб і глинищ протекла У білий храм поміж старих акацій.
|