Автор першотвору - Анна Ахматова



Не пити нам із однієї склянки
Води холодної, солодкого вина,
Не цілувати в губи на світанку,
Надвечір не зітхати край вікна.
Ти - сонця пал, я - місяця сіяння.
Єднає нас лише одне кохання.

Завжди зі мною вірний, ніжний друг,
Смішлива дівчина з тобою поряд,
Відводиш сірі очі, йдеш за пруг...
Ти – винуватець присмутку і горя.
Зріденька зводять нас мости, кути.
Так спокій нам судилось берегти.

Твій голос - у моїх нових рядках.
А у твоїх - мій подих і стремління.
О, є багаття непідвладне тлінню.
Його не знищать забуття і страх.
Якби ти знав, які жадані й любі
Твої обвітрені рожеві губи!


2010

---------------------------------------------------


Не будем пить из одного стакана
Ни воду мы, ни сладкое вино,
Не поцелуемся мы утром рано,
А ввечеру не поглядим в окно.
Ты дышишь солнцем, я дышу луною,
Но живы мы любовию одною.

Со мной всегда мой верный, нежный друг,
С тобой твоя веселая подруга,
Но мне понятен серых глаз испуг,
И ты виновник моего недуга.
Коротких мы не учащаем встреч.
Так наш покой нам суждено беречь.

Лишь голос твой поет в моих стихах,
В твоих стихах мое дыханье веет.
О, есть костер, которого не смеет
Коснуться ни забвение, ни страх…
И если б знал ты, как сейчас мне любы
Твои сухие розовые губы!