Ольга Анстей


З циклу “Кирилівські яри”
(переклад  з російської)


4
Чаша остання. Місцина ота,
Де вирувала дрімотно природа, –
Дивному, згубному цьому народу
Стала Голгофою, місцем хреста.
Слухайте! Їх поставили в ряд,
В купки пожитки склали на плитах,
Напівзадохлих, напівдобитих
Напівзавалював чужий солдат…
Бачите цих бабусь у хустках,
Старців, як Авраам, величавих,
І віфлеємських малят кучерявих
У матерів на руках?
Я не знаходжу для того слів:
Бачите, он їхні речі усюди –
Талес дірявий, обривки Талмуду,
Шмаття розмитих дощем паспортів!
Хрест, що запікся, на лобі чорніє!
Міcце жаливе – душа ціпеніє!

         1948