***
Стримлять з води очеретини –
Зачаєно на дні ріки
Чекають слушної години
Хоробрі вої-козаки.

Вкриває чола жабуриння
І мул заносить річковий.
Чорнобиль вдарив під коріння…
Та ще не вмерла… Дух – живий!

Вкраїнське стелиться мовчання,
Переростаючи в санскрит.
Ще ми, мов з могікан останні,
Своєю вмієм говорить.

Вже півземлі народ утратив,
Вже у степах замовк наш спів.
Та ще не пізно: є Карпати,
Є волелюбний древній Львів.

Кохана неню Україно!
Скажи, скажи, допоки ти
Натужно так в очеретину
Іще збираєшся сопти?!.

Не спіть, зачаєні Нечаї!
Пора вставать до боротьби!
Уже над вами чорні чайки
Кричать зрадливо: “Киги-би…”