*** Стримлять з води очеретини – Зачаєно на дні ріки Чекають слушної години Хоробрі вої-козаки. Вкриває чола жабуриння І мул заносить річковий. Чорнобиль вдарив під коріння… Та ще не вмерла… Дух – живий! Вкраїнське стелиться мовчання, Переростаючи в санскрит. Ще ми, мов з могікан останні, Своєю вмієм говорить. Вже півземлі народ утратив, Вже у степах замовк наш спів. Та ще не пізно: є Карпати, Є волелюбний древній Львів. Кохана неню Україно! Скажи, скажи, допоки ти Натужно так в очеретину Іще збираєшся сопти?!. Не спіть, зачаєні Нечаї! Пора вставать до боротьби! Уже над вами чорні чайки Кричать зрадливо: “Киги-би…”
|