укр       рус
Авторiв: 415, творiв: 44153, mp3: 334  
Архівні розділи: АВТОРИ (Персоналії) |  Дати |  Україномовний текстовий архiв |  Російськомовний текстовий архів |  Золотий поетичний фонд |  Аудiоархiв АП (укр+рос) |  Золотий аудiофонд АП |  Дискографiя АП |  Книги поетiв |  Клуби АП України |  Лiтоб'єднання України |  Лiт. газета ресурсу
пошук
вхiд для авторiв       логін:
пароль:  
Про ресурс poezia.org |  Новини редколегiї ресурсу |  Загальний архiв новин |  Новим авторам |  Редколегiя, контакти |  Потрiбно |  Подяки за допомогу та співробітництво
Пізнавальні та різноманітні корисні розділи: Аналiтика жанру |  Цікаві посилання |  Конкурси (лiтпремiї) |  Фестивалi АП та поезiї |  Літературна періодика |  Книга гостей ресурсу |  Найцiкавiшi проекти |  Афіша концертів (виступів) |  Iронiчнi картинки |  Цікавинки і новини звідусіль |  Кнопки (банери) ресурсу

Опубліковано: 2008.08.26
Роздрукувати твір

Володимир Свідзинський

РОМАНТИКА ДИТИНСТВА

из Петникова



А чи як голуб над стріхою дому
Гроном червоним кружляєш весни,
А чи як сонячний звір, як утома -
Я пізнаю твій відхід і сліди.

А чи розсунеш, злітаючи, парость,
Легка, у срібляну входиш ріку,
ТО молоденний полудень витання,
Дай же веселую руку твою!

Ми побіжим за густими садами
В балки степами процвітаний вечір,
Так, у злотавих вітра літах
Людські мені ти повідала речі.

Я привчався в твоїх голосах
Ранок угадувать, ночі стрічати
І пізнавати, що мислить гроза,
Спалахи тихі зімкнувши мечами.

Мене учила ти читати
По тучах стан тривог твоїх
І слухати в ночі світання,
Як схід здіймається крильми.

І ти вела мене по травах
В здивовану глибінь весни,
По виярках строкату зграю -
Долиною дитинства снів.

Тоді на сонячній підводі
В блиск тáєної далини
Ми другу двигали природу,
Ловили полум’я звізди.

Ми називали перших явищ
Значіння темне на льоту
І в ліс марінь твоїх вступали,
Натягуючи тятиву…

От ми будуєм з тобою мости
І неспокійний майструємо човен
І в очеретяну б’ємся густінь,
В джунглів веселу, незвідану повінь.

Схвильовані, ми відкривали
Країну, бачену вві сні,
Був кожен день новою даллю,
Великим островом – в тобі.

Мене ти кликала, укрита
В зелені шáтра до Дінця,
За співом в південь дивовитий
Шумливим шелестом весла.

І риби зорями плескались,
Кружляли в тихості води,
І бір високими пісками
Спускався в неводи весни.

І, затаївши подих,
Бачити в’яві, вві сні
Першої зірки в задимлених водах
Тремку, поламану світінь.

Мені видавався і миром, і морем
Розсіяний, ранішній блиск на кормі,
І падала зір зачарованих порость,
І горам був даний наказ – говорить!

Вони говорили, і, все відчутніший,
Той говір до мене на хвилі влетів,
Знайомі неначе, та начебто й нижчі
Сьогодні і сад, і дерева, і пліт.

1934
© Володимир Свідзинський
Текст вивірено і опубліковано: 3a1

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Написати відгук в книгу гостей автора


Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

Концепцiя Микола Кротенко Програмування Tebenko.com |  IT Martynuk.com
2003-2024 © Poezia.ORG

«Поезія та авторська пісня України» — Інтернет-ресурс для тих, хто відчуває внутрішню потребу у власному духовному вдосконаленні