укр       рус
Авторiв: 412, творiв: 40813, mp3: 334  
Архівні розділи: АВТОРИ (Персоналії) |  Дати |  Україномовний текстовий архiв |  Російськомовний текстовий архів |  Золотий поетичний фонд |  Аудiоархiв АП (укр+рос) |  Золотий аудiофонд АП |  Дискографiя АП |  Книги поетiв |  Клуби АП України |  Лiтоб'єднання України |  Лiт. газета ресурсу
пошук
вхiд для авторiв       логін:
пароль:  
Про ресурс poezia.org |  Новини редколегiї ресурсу |  Загальний архiв новин |  Новим авторам |  Редколегiя, контакти |  Потрiбно |  Подяки за допомогу та співробітництво
Пізнавальні та різноманітні корисні розділи: Аналiтика жанру |  Цікаві посилання |  Конкурси (лiтпремiї) |  Фестивалi АП та поезiї |  Літературна періодика |  Книга гостей ресурсу |  Найцiкавiшi проекти |  Афіша концертів (виступів) |  Iронiчнi картинки |  Цікавинки і новини звідусіль |  Кнопки (банери) ресурсу

Опубліковано: 2008.07.11
Роздрукувати твір

Василь Кузан

Ветерани

Друзям-афганцям


Уже й країни тієї немає,
Що нас на війну посилала,
Уже й спитати немає в кого:
За що ж ми там помирали?

Якій державі присягу складали
Могутній, безмежній – де вона?
Тепер постає перед нами минуле
У образі демона.

Уже багатьох серед нас немає –
Війна косить хлопців досі.
Вони ще не вийшли з-під сонця Афгану,
Вони ще в дорозі.

Ще “куля-дура” наздоганяє
І розпач штовхає в петлю,
Життя блукає стежками смерті
І схожим стає на пекло.

Ніч обливає холодним потом,
Приходять жахіття в сни.
Вже стільки років на серці спека
Без осені і весни.

Чуже й далеке афганське сонце
З гарячим промінням куль
Не те, що множить страждання наші,
А множить життя на нуль.

Кому потрібні солдатські сльози
Із запахом давніх ран?
Як важко, браття, у двадцять знати,
Що ти на землі ветеран.

Але минає пора депресій
А з нею життя минає.
Вже стільки куль пролетіло мимо,
Давно вже війни немає.

Вже наші діти ідуть у військо
На захист і нас, і волі.
А ми не вирвемо себе ще й досі
З лаштунків чужої долі.

Із того пекла ніяк не вийдуть
Ні наша душа, ні пам’ять,
Щось їх штовхає на дно зневіри,
Чужі і свої їх палять

Гріхи і болі, бої і зради,
Медалі і гроші, й рани.
Ми не здаємось, хоч очі й плачуть:
Це очі – не ми ветерани.

Ми сильні духом, ми молоді ще,
Ми вічні брати по крові,
Нас не здолають жалі і болі
Тримаймось, брати по долі.


  14-15 лютого 2007 р.

2007
© Василь Кузан
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Написати відгук в книгу гостей автора


Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

Концепцiя Микола Кротенко Програмування Tebenko.com |  IT Martynuk.com
2003-2020 © Poezia.ORG

«Поезія та авторська пісня України» — Інтернет-ресурс для тих, хто відчуває внутрішню потребу у власному духовному вдосконаленні