О світе ситий, буржуазний світе,
Напханий м'ясом, жадібний на зиски,
Товстих міліонерів кодло сите
Й дівчат - кокеток від колиски.

О світе тих панянок недокровних,
Що в церкву йдуть коханця намолити,
Розпусте світе та грабунків невимовних,
Що вмів надії всі розбити, -

Чи в тебе, злудний світе, сила буде
Від мене правди сонце заховати?
І чи тобі, нікчемний страхопуде,
Мені ці крила повтинати?

Ти ниций, я ж лечу; нудний ти, я ж співаю;
Ти брешеш, жалиш, рвеш, але мені байдуже;
Натхнення любий чар у себе я вітаю,
А ти загрузнув у калюжі.

О світе дурнів, світе душ гадючих,
Будь проклятий ти, зрослий у неволі!
Звернувши очі до зірок блискучих,
Я йду шляхом своєї долі.

Я прагну світла, йду сама й без зброї,
А ти чим більш застигнеш без пробуди,
Тим більш любові й мови голосної
Повніші стануть мої груди.

Іди ж ти, світе, йди шляхом злиденним,
Шукай повій і грошей, ти, лихварю,
Моєї мови батогом огненним
Тебе в лице я вдарю.