Ойкнув. Не встиг крикнути, як розіпнувся на рибалці. Онук шпурнув камінь з усієї дурі у вікно озера. Докинув і ще раз скрикнув - я перекинув через воду. Окликнув, а він чкурнув у чорну катрагу намету. Ач, і з себе вистрибнув, - і пощезнув десь шалапут. Вітер шкрябнув шевелюру липи. А камінь його раптом вислизнув, стріпнув вагою і шубовснув. Розщібнув бліду шибку озера. Якесь воскресіння. Ясно блеснув. Тріснуло сонце в очах. Осягнув світло. Сколихнув слідом скло, і розколовся. скинувся кусками, шубовснув на дно. Десь окунь втонув на кутках. Раптом знову камінь стріпнув набридлу воду і вистрибнув у воду. Вигойднув велику калюжу на ямі. Бризнув водою на вогонь. Встигнув. І тут ризикнула лелека, шугнула за жабою. А рядом швиргонув шуляк в саду урвав курча. Таки шугонув виводок куріпок, докинувсь. Чкурнув перевертнем за гай. І минув там. Пес не встиг обернутися на чахлого добродія. Зазирнув очима у ра, випірнув з пекла. Зблиснули очі кота, розсахнули світло радості, збагнув хвилю захоплення, вибухнув сміхом до двору. Струснув мені вітер райських яблук на війні.
|