На старих фотокартках – світло-коричневі дні, Білі стіни будівель напружують пам’ять мені. На старих фотокартках видно солоний піт, Посивілі й усміхнені тітка, бабуся і дід. Ми зустрілись у сні. Потім сон я змивав із повік, Бо немає ні тітки, ні діда, ні баби вже не один рік. Говорили очима… Як прощатись прийшла пора – Дали мені кілька правил, кілька заповідей добра: Хліб просити на день, терпіння – на вік. Поважати і дурнів: не завжди розумні – праві. Не кричати при дітях, не здіймати на слабших руки. У любові прожити життя, не сваритись ні з ніким. Говорили про віру, про чисте, добро, небеса. Вчили просто: у кожній істоті завжди є краса, Обіймали, прощалися, серце зігріли мені. Ми сьогодні уперше всі разом зустрілись у сні.
|