Опубликовано: 2017.08.02
Поэтический раздел: Мистика, видения

Александр Козинец

***

За мотивом вірша Ірини Старовойт  «Неписаним правилом є не писати про нас»

На старих фотокартках – світло-коричневі дні,
Білі стіни будівель напружують пам’ять мені.
На старих фотокартках видно солоний піт,
Посивілі й усміхнені тітка, бабуся і дід.
Ми зустрілись у сні. Потім сон я змивав із повік,
Бо немає ні тітки, ні діда, ні баби вже не один рік.
Говорили очима… Як прощатись прийшла пора –
Дали мені кілька правил, кілька заповідей добра:
Хліб просити на день, терпіння – на вік.
Поважати і дурнів: не завжди розумні – праві.
Не кричати при дітях, не здіймати на слабших руки.
У любові прожити життя, не сваритись ні з ніким.
Говорили про віру, про чисте, добро, небеса.
Вчили просто: у кожній істоті завжди є краса,
Обіймали, прощалися, серце зігріли мені.
Ми сьогодні уперше всі разом зустрілись у сні.

2017
© Александр Козинец
Текст выверен и опубликован автором

Все права защищены, произведение охраняется Законом Украины „Об авторском праве и смежных правах”

Источник: https://poezia.org/ru/id/46324/
Опубликованные материали предназначены для популяризации жанра поэзии и авторской песни.
В случае возникновения Вашего желания копировать эти материалы из сервера „ПОЭЗИЯ И АВТОРСКАЯ ПЕСНЯ УКРАИНЫ” с целью разнообразных видов дальнейшего тиражирования, публикаций либо публичного озвучивания аудиофайлов просьба НЕ ЗАБЫВАТЬ согласовывать все правовые и другие вопросы с авторами материалов. Правила вежливости и корректности предполагают также ссылки на источники, из которых берутся материалы.

2003-2025 © Poezia.ORG