Відлячний нічний вікнач ген тулиться до шибки –
розплескує вщент носа і скавулить щеням.
Від сну не полишає бодай малої дрібки,
щербаті шкірить ікла і плямкає – ням-ням!

Кирпатий нічний вікнач в судомах сіпа ліжко
та пурхає під стелю і по кутках ячить…
Під ковдру ховайсь хутко, моя тремка маніжко,
бо вже невтримно – чуєш? – жах по стегні дзюрчить.

Лупатий нічний вікнач, лапатий, пелехатий,
стоїть насеред хати і крила розправля.
Та раптом зник, примара! Не зміг, лайдак, чекати
допоки не заскоче вмить вранішня зоря.

Лупатий нічний вікнач, лапатий, пелехатий,
стоїть насеред хати і крила розправля.
Та раптом зник - примара! Не зміг лайдак чекати
допоки не заскоче вмить вранішня зоря.