Опубликовано: 2015.10.30
Поэтический раздел: Мистика, видения

Юрий Зозуля

Гострiш ніж ранiш... Осiнь!

Закоротке (що 4 рядки?), то мусив супроводити більшеньким епіграфним, на кшталт його почту:                                

...підкралась тілом осінь до душі:
   щоб далі – ще нічого не виходить:
   хоч золотом удень іржу наводить:
   а сріблом паморозить уночі...
...всі навкруги звойовані місця:
   бо осінь, що сягнула, вже й хапає:
   чуй, міддю ні, – дорожчим дзвін волає:
   й важливіша мить ся, ніж вічність вся...

...то спрОдайся, й те золото скупи:
   чи жадібність така недобра штука:
   коли само пливе у самі руки:
   із берега кидайся, – й сам пливи...
...повз повойовані – твої ж, – місцЯ:
   крізь осінь, що присвітнього торкає:
   дзвін з небом розгойдались, їм й луна є:
   й руша душа; й крів, загнана в серцЯ...

                                                       ...аж ось вона, перша особа: на долонi, на осоннi, — НА!!                                              

   сонне сонце шле проміння здаля...
   мов   барліг  ведмежий,  сонна  земля...
   сонним снігом  вгріє-вмріє  поля...
   а зо сна й  Весна...  —  зими  Немовля???

2015

малюночок: при потребі більшого доуявіть???

© Юрий Зозуля
Текст выверен и опубликован автором

Все права защищены, произведение охраняется Законом Украины „Об авторском праве и смежных правах”

Источник: https://poezia.org/ru/id/43031/
Опубликованные материали предназначены для популяризации жанра поэзии и авторской песни.
В случае возникновения Вашего желания копировать эти материалы из сервера „ПОЭЗИЯ И АВТОРСКАЯ ПЕСНЯ УКРАИНЫ” с целью разнообразных видов дальнейшего тиражирования, публикаций либо публичного озвучивания аудиофайлов просьба НЕ ЗАБЫВАТЬ согласовывать все правовые и другие вопросы с авторами материалов. Правила вежливости и корректности предполагают также ссылки на источники, из которых берутся материалы.

2003-2025 © Poezia.ORG