стрічають ранок друзки шклянок,
   набитих з п’янок і на щастя:
   всього словами вкритий ганок;
   все під ногами, під ногами...

   ніяк не війдемо серЕдин!!!                           [серЕдина = душа]
   то й підбомжовуємо зовні:
   всіма розмовами духовні,
   а мовчазні — у пустку повні...

...так і не виросла на крила,
   та самота подвір’я вкрила;
   і чавить в землю, мов безсила,
   змарнована небесна сила...