...мені брунька й про плід нашептала!
   з-під кори, — й ще задовго весни!
   лиш дочувся, й того стало мало!
   бо й співала ж, — на всі голоси!

...зо серЕдини чорного тіла!
   в білім снізі, повітрям густім!
   як весна, спів і звістка — злетіли!
   між морози та час, — понад всім!

...тільки вийду, одразу й згадаю!
   од ВодОхрещі — квіткою йму!
   й на пелюсточці кожній вбачаю!
   долю бруньки, — й плодовую, — всю!