*** Я навік закохавсь у твої краєвиди, Знов освідчуюсь: о, краю мій дорогий! Знов несу тобі в сповідь – тривоги і кривди, І надії, і втіхи, любов, і гріхи… Після довгих розлук і мандрівок я знову Повернусь назавжди в затінь кленів твоїх. Тільки з рідного долу і в рідній діброві – Як не древом, то квітом зросту для живих. 1987 Ніл ГІЛЕВІЧ *** Я хаджу закаханы у твае краявіды, І шапчу як прызнанне: о, мой край дарагі! Знов нясу табе у споведзь: і трывогі, і крыуды, І надзеі, і уцехі, і любоу, і грахі… Пасля доугіх расстанняу і далёкіх вандровак Я вярнуся навекі у засень клёнау тваіх. Толькі з роднага долу, толькі у роднай дуброве – Як не дрэвам, хоць кветкай прарасту для жывых.
|