Я вигадала гру. Ціль – ідеал.
А правила простецькі, немудрящі.
Ніхто за виграш не вручав медаль,
Ніхто не обіцяв тривкого Щастя.

У випарах магнолій, чебрецю,
Де коник загубив зелену скрипку,
Метелику шептала:"Відпущу…
Я вже ловила і синичку, й рибку...".

Я так любила ту блаженну мить,
Коли долоню крильця лоскотали!

...Мій Ідеал білявий міцно спить.
Зімкнувши крила, я... рахую бали.