Колись я на розпутті помирала
У Вітра на зрадливому крилі.
Пугукав сич: "Не бу...ти вам у па...рі...
Він... перший парубок... і в місті... і в селі...".

Летіли зорі у вельон ілюзій...
Не бачила ні Сонця, ні зірок!
Рік пілігрим був полум"яним, дужим.
Ще рік – від смерті власної за крок.

Хотів на килимку із дивосилу -
Жовтенькому - дрімати: хатній звір.
А я, Нічна Фіалка, голосила:
О, не для тебе цвіль суниць і нір…