Вернись, чорнявко-музо, в білий грот!
Даруй, щедротна, позолоту слову.
Борей сердитий, хай ласкавий Нот
Роздмухає мосянжевий жертовник.

Небесна діво, у долоні - приск:
Багаття загасила необачно.
А ще ж повабно голубіє вись...
На пласі буднів остигати лячно.

Другинечко, вироюйся з імли!
Я - нетутешня - у полоні плетив.
Ген бовваніє гострий кипарис...
На гілці - капелюшок барви Лети.
Злечу по нього з вістря олівця.
Я ж, мов перо павиці,  вітрувата!

Мені убір твій, Кліо, до лиця?
З єдвабу стрічечки іще б дістати...