Vita sine libertate, nihil * Пливу... Біжу... Упала в напівтінь... Це – кам"яниста лімітрофна смуга. Мене й у затінку помітили: вже мчать Сім брязкотелець одягти на руки, Знов зав’язати очі – й повести У неозору без верцадла залу, Щоб я – віоли голосна струна – Звивалася у випарах кальяну... Горбатий можновладець Прозаїзм Купив мене для кпинів і утіхи . У бранку юний Ранок закохавсь, Намовив утекти... Я – вільна! Лечу... Біжу... Ступаю на місток... Русалки млосні просять до розмови... Розкрила очі. Гладить руку син. Фата-морґана тане... Пах лимона... *- життя без свободи - ніщо (лат.).
|