Відпускаю сни свої на волю
В ніч нестямну білою совою,
Хай змахне крильми легкими птаха
І злетить над  океаном страху.

Та зі сходом сонця золотого
Від сови не лишиться нічого -
Зникне разом з місяцем примара,
Тільки пух кружлятиме у хмарах