Не кваплячись танули сни
У краплях розчинної кави,
І тіні сплітали з агави
Тернову туніку весни.

Тривиміром бавився час,
На стінах малюючи кола,
І мовчки земля напівгола
Йому позувала анфас.

Вуста забували псалми,
Гріха не вчуваючи в тОму,
І ранок вертався додому
В останні години зими.