Невідомий Заповіт.


Україна має двох геніїв, двох пророків, які ніби два крила підносять птаха української духовності до того неба, де усі ми звітуємо перед Всевишнім.
Їх імена відомі – Тарас Шевченко та Григорій Сковорода.
Кожен з них залишив свій Заповіт, тобто, своє бачення поступу до розвитку і процвітання своєї землі, свого народу.
Заповіт Тараса Шевченка, якій закликав до боротьби та неминучої перемоги врешті решт здійснився. І здійсненню його сприяло те, що цей заповіт був і залишається широко відомим, як в Україні, так і по всіх усюдах, де чуємо українське слово, де живуть українці.
А от заповіт Григорія Сковороди, де міститься духовна програма для мирного життя, життя після перемоги, хоча і опубліковано, як один із текстів «Саду Божественних пісень», залишається невідомим, бо не набув ідентифікації у якості, власне, Заповіту. На заваді цього важливого відкриття стоїть по перше, оригінальне письмо самого Григорія Сковороди, схоже здебільшого на якесь навмисне шифрування, по друге, непрозорі, подекуди буквалістичні переклади цих текстів на сучасну українську мову.
А третє і найважливіше у достеменному розумінні послань духовного співця «Саду» те, що ці тексти таки мають ключ до свого шифрування і ключ цей – мелодія.
Пісні «Саду Божественних пісень» треба співати!