укр       рус
Авторiв: 415, творiв: 45394, mp3: 334  
Архівні розділи: АВТОРИ (Персоналії) |  Дати |  Україномовний текстовий архiв |  Російськомовний текстовий архів |  Золотий поетичний фонд |  Аудiоархiв АП (укр+рос) |  Золотий аудiофонд АП |  Дискографiя АП |  Книги поетiв |  Клуби АП України |  Лiтоб'єднання України |  Лiт. газета ресурсу
пошук
вхiд для авторiв       логін:
пароль:  
Про ресурс poezia.org |  Новини редколегiї ресурсу |  Загальний архiв новин |  Новим авторам |  Редколегiя, контакти |  Потрiбно |  Подяки за допомогу та співробітництво
Пізнавальні та різноманітні корисні розділи: Аналiтика жанру |  Цікаві посилання |  Конкурси (лiтпремiї) |  Фестивалi АП та поезiї |  Літературна періодика |  Книга гостей ресурсу |  Найцiкавiшi проекти |  Афіша концертів (виступів) |  Iронiчнi картинки |  Цікавинки і новини звідусіль |  Кнопки (банери) ресурсу

Опубліковано: 2026.02.25
Роздрукувати твір

В'ячеслав Рассипаєв

МХ-748

Чистится небо сначала от туч, после – от пелерин.
Мячик лежит, разлагается между крапивой и ямой.
Вечность прошла не спеша – не пришла Пилле-Рийн.
И Витя Малеев в бронзе застыл, уроками обуянный.

Аист извёл резонаторы звать эфемерную Пеппи
(Грета зато без устали вещает по всем каналам).
Где это я нашёл всё? – не знаю... В глухом расщепе
претенциозной коры, светящей звонким провалом.

Серый елей по чёрным опушкам, и те же ленты
вбросов о том, кто как чихнул, морочат мозги кротам.
Песня легка, что говорить, – только мешок тяжеленный
долго ещё тащить в Рио-де-Роттердам.

В нём почему-то песок, хоть были шары и гирлянды...
Люди, цените счастье – пусть это торт, самокат –
лежать потом и вздыхать на кухоньке неприглядной
горько будет, как в сказке “Обыкновенный ад”.

Можно сказать, в Гималаи чахлого пса отпустили.
Май ли, ноябрь – вентилируют здорово эту сквозную дыру.
Как поживает ангар нераскупленных автомобилей,
сквашенный где-то здесь двадцатого ввечеру?..

Новые тучи зреют из сернистых испарений;
скоро опять ни смеха, ни слёз тепловизор не просечёт.
Скажут – да это он, мол, на почве ретинальной мигрени
выдумал, будто сам вёл машину, рыхленький простачок.

Когда мою душу мурыжить здесь станут долго и нудно
на очень сомнительный, но субъективно фатальный предмет,
она посоветует им прочесать вертоград Байконура
и там на местного переключиться в мутнеющей полутьме.

Останутся от моего пристанища под осиной
клочья не полинявшего оранжевого пенопласта –
и непостижимым вкусом свекольной ботвы озимой
слоёный пирог погоста станет перестилаться.

2026
© В'ячеслав Рассипаєв
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Написати відгук в книгу гостей автора


Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

Концепцiя Микола Кротенко Програмування Tebenko.com |  IT Martynuk.com
2003-2026 © Poezia.ORG

«Поезія та авторська пісня України» — Інтернет-ресурс для тих, хто відчуває внутрішню потребу у власному духовному вдосконаленні