Знову січень. Четверте. Ніч.
Паперу важливе за день озвучую.
Скільки посіяно зерен нових у мені,
Скільки з них вродить хлібами учням.

Дякую за життя. Та ще більше сил
У неба прошу, щоб зростати углиб і далі.
Сонце моє щодня вищає на небосхилі,
Я ж маю все менше приводів для печалі.

Більшає тиші, підтримки, земного раю,
Затишку в тілі, удома, всюди.
Непомітно крила свої надягаю,
Коли виходжу в місто у люди.

Хтось їх бачить, хтось — ні. Відчувають усі.
Озираються час від часу, мене минувши.
Я милуюсь життям, мільйонами голосів.
До обставин гнучкий, у теплі — непорушний.