Знову січень. Четверте. Ніч. Паперу важливе за день озвучую. Скільки посіяно зерен нових у мені, Скільки з них вродить хлібами учням. Дякую за життя. Та ще більше сил У неба прошу, щоб зростати углиб і далі. Сонце моє щодня вищає на небосхилі, Я ж маю все менше приводів для печалі. Більшає тиші, підтримки, земного раю, Затишку в тілі, удома, всюди. Непомітно крила свої надягаю, Коли виходжу в місто у люди. Хтось їх бачить, хтось — ні. Відчувають усі. Озираються час від часу, мене минувши. Я милуюсь життям, мільйонами голосів. До обставин гнучкий, у теплі — непорушний.
|