***
Ще триває безликий час
Чи зими, а чи, може, осені,
Вітром рани затягує і
Туманом затягує вулиці,
І комусь залишилися дні,
Немов черевики зношені,
Ніби вночі роки
Біля порогу роззулися.

Так і чекають: ось
Вийде надвір наморена
Коловоротом робіт
Стара берегиня бережна, –
Ці черевики їй
Що дереву його корені –
Взуйся, врости, пусти
У пам'ять себе, теперішню.

Що там дерева? Вже
Власне галуззя жилаве...
Взулася і пішла
В молодість-юнь заблукану.
Хто її зможе звідти
Випросить, вимолить, виловить
Зіллям і замовляннями,
Піснею, словом, звуками?

Взулася – та й пішла –
Десь у городи скопані,
Поки у головах кіт
Вигріті сни розпушує,
Поки бредуть дощі
Вищербленими синкопами,
Поки лежить зима
Холодно поміж душами...