*** Ще триває безликий час Чи зими, а чи, може, осені, Вітром рани затягує і Туманом затягує вулиці, І комусь залишилися дні, Немов черевики зношені, Ніби вночі роки Біля порогу роззулися. Так і чекають: ось Вийде надвір наморена Коловоротом робіт Стара берегиня бережна, – Ці черевики їй Що дереву його корені – Взуйся, врости, пусти У пам'ять себе, теперішню. Що там дерева? Вже Власне галуззя жилаве... Взулася і пішла В молодість-юнь заблукану. Хто її зможе звідти Випросить, вимолить, виловить Зіллям і замовляннями, Піснею, словом, звуками? Взулася – та й пішла – Десь у городи скопані, Поки у головах кіт Вигріті сни розпушує, Поки бредуть дощі Вищербленими синкопами, Поки лежить зима Холодно поміж душами...
|