маслина кровіє в медвянім  саду
старий  лічить діри в своєму даху
коцюбне повіт  із  дірками  вогню
шаліє  сапер з  бойового меню

кровіє від кіпежу месія  над дашкою  
як  не згоріли  круїзи    без яничів
затислись в кулак квіти над  ражкою
вцілів  один півень в кривавій яриці

локомотивом дере все по шкірі
кулі дзвенять з останнього подиху
крен   стугонить   кривошип крематорію
димить за курганом опісля спалаху

приборканий сонцем  хлів навкіс
далекий вітер дістав собі зайця
лається пес на дари сіроманця
а  тесаний хлів за помістям горить

баби верещать над криводушами
їм прикіпіли голками всі зашпори
макітри збиває  вогонь дурманами
тмяніє кришталик   в очах  майорить

звалений з ніг стовб  трансформаторний
кому це  збрело  дурні вже на голови
накрити мирне  село  вогнем стотоннажним
розрити городи  мінами кволими