маслина кровіє в медвянім саду старий лічить діри в своєму даху коцюбне повіт із дірками вогню шаліє сапер з бойового меню кровіє від кіпежу месія над дашкою як не згоріли круїзи без яничів затислись в кулак квіти над ражкою вцілів один півень в кривавій яриці локомотивом дере все по шкірі кулі дзвенять з останнього подиху крен стугонить кривошип крематорію димить за курганом опісля спалаху приборканий сонцем хлів навкіс далекий вітер дістав собі зайця лається пес на дари сіроманця а тесаний хлів за помістям горить баби верещать над криводушами їм прикіпіли голками всі зашпори макітри збиває вогонь дурманами тмяніє кришталик в очах майорить звалений з ніг стовб трансформаторний кому це збрело дурні вже на голови накрити мирне село вогнем стотоннажним розрити городи мінами кволими
|