А дежавю усе частіш буває -
За чашкою глінтвейну чи в юрмі.
Спогадки розгортаються, як вайї.
Ословлються образи німі.

Горять серця, ліси-екосистеми.
Блукає полем недожатим дід.
Несе мені колючу діадему
Поборник всіх письменницьких свобід.

"Схилися, Майє. Лиш такої варта.
Чого ти розпинаєшся за мир?"

І вже стоїть мого безслав"я варта.
І вороння клює едемський сир.

Знайшла між капустин перо совине.
Вмочала в молоко і бузину.
Ні тиглів, ні цеберечка не винна.
Свою підкову осріблила, гну.

Відломлюю по дню від шоколаду.
Несе відлуння джаз... уривки мес.
І віддаляється - розломи ж - Ельдорадо.
І проза визріває - мов абсцес.