А дежавю усе частіш буває - За чашкою глінтвейну чи в юрмі. Спогадки розгортаються, як вайї. Ословлються образи німі. Горять серця, ліси-екосистеми. Блукає полем недожатим дід. Несе мені колючу діадему Поборник всіх письменницьких свобід. "Схилися, Майє. Лиш такої варта. Чого ти розпинаєшся за мир?" І вже стоїть мого безслав"я варта. І вороння клює едемський сир. Знайшла між капустин перо совине. Вмочала в молоко і бузину. Ні тиглів, ні цеберечка не винна. Свою підкову осріблила, гну. Відломлюю по дню від шоколаду. Несе відлуння джаз... уривки мес. І віддаляється - розломи ж - Ельдорадо. І проза визріває - мов абсцес.
|