Я шепочу: небесна наречена.
Не вірте, це лише слова пусті!
Я вас жадаю хтиво і скажено,
На злочин можу буд’який піти,

Бо вишуканий квітне помилково
В моїй душі поезії тюльпан,
Серед холоднокровних випаровувань,
Що покривають пристрастей казан.

В моїй душі сплітаються ліани,
І на ліанах гронами висять,
І бекають похабні павіани,
Розпалений розчісуючи зад.

О ваша плоть відтінку апельсина,
О пелюстки трояндові – вуста!
Душі моєї хтива трясовина
З пучини сірководень випуска,

І знов, і знов жахливі шлюбні ігри
Заводять жаби у гнилій воді,
А в заростях, мов сни, проходять тигри,
І свіжа кров у них на бороді.

Ця атмосфера парувань і гною
В душі моїй задушливо-густа.
Молю, мон анж, не зв’язуйтесь зі мною,
Бо темна і брудна моя мета,

Молю, мон анж, моїм речам не вірте,
Рятуйтесь, доки вас не отінив
Пекельний дух загибелі і флірту
Що повнить душі ніжних джигунів.