Ні дзеркал немає, ні годинників.
Лиш ікона в правому кутку
Сиротливо світить за родиною.
Піч – як степ.
І рай на рушнику,
Вишитий, напевно, прабабусею
Хрестиком черленим, наче кров.
Із озерцем, лебедями-гусями
І трьома словами з молитов.

Світить сива зірка над ялиною,
Вітерець старенький під листком…
Це в душі.
Це зветься батьківщиною.
Пахне материнським молоком.

Колобродить нечисть склобетонова
Біля сеї пам’яті століть.
Злого мерседеса вікна тонові.
Сон, мов кров, стікає по стволі.

Де був ліс – тепер склади алхімії.
Шушера базарна править бал.
Ви прийдіть, прийдіть, волхви мої.
Зчинимо тут зоряний скандал!

Зоряним дощем слід злота змиється.
Ні дзеркал, ні гуски, ні ікон…

Тільки знову – як насмішка –
Змій і ця…
Ще – Господь,
Який же і вогонь…