Опубліковано: 2014.06.24
Поетичний розділ: Універсальна лірика

Ігор Павлюк

ІНТИМНЕ



Ні дзеркал немає, ні годинників.
Лиш ікона в правому кутку
Сиротливо світить за родиною.
Піч – як степ.
І рай на рушнику,
Вишитий, напевно, прабабусею
Хрестиком черленим, наче кров.
Із озерцем, лебедями-гусями
І трьома словами з молитов.

Світить сива зірка над ялиною,
Вітерець старенький під листком…
Це в душі.
Це зветься батьківщиною.
Пахне материнським молоком.

Колобродить нечисть склобетонова
Біля сеї пам’яті століть.
Злого мерседеса вікна тонові.
Сон, мов кров, стікає по стволі.

Де був ліс – тепер склади алхімії.
Шушера базарна править бал.
Ви прийдіть, прийдіть, волхви мої.
Зчинимо тут зоряний скандал!

Зоряним дощем слід злота змиється.
Ні дзеркал, ні гуски, ні ікон…

Тільки знову – як насмішка –
Змій і ця…
Ще – Господь,
Який же і вогонь…

2014
© Ігор Павлюк
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/40132/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG