* * *
Він до тебе - так само ввічливий,
Він без тебе - так само кинутий.
Кілометри дощів - до вічності,
Кілька метрів - до половини.

А над горем - заграви зоряні,
Де ті доторки, де ті порухи?
Їх вивищує, їх прискорює
Інший хтось
                    на твоїй території.
Непідвладна спокуса розуму,
Наче списами - з болю списана,
Він від тебе іде з морозами,
Він до когось - не в силах високо…

Тане відстань, як тане провесінь,
То не пролісок, тільки - паросток,
А дощі до землі говорять -
Просто дотиком, просто парою…
Він не сам - з паперовим човником,
Відтумановим, відтенетовим,
Простонебовим…  
                       Просто вогники
Спокушають чомусь поетів…
[B][I][CENTER]