* * * Він до тебе - так само ввічливий, Він без тебе - так само кинутий. Кілометри дощів - до вічності, Кілька метрів - до половини. А над горем - заграви зоряні, Де ті доторки, де ті порухи? Їх вивищує, їх прискорює Інший хтось на твоїй території. Непідвладна спокуса розуму, Наче списами - з болю списана, Він від тебе іде з морозами, Він до когось - не в силах високо… Тане відстань, як тане провесінь, То не пролісок, тільки - паросток, А дощі до землі говорять - Просто дотиком, просто парою… Він не сам - з паперовим човником, Відтумановим, відтенетовим, Простонебовим… Просто вогники Спокушають чомусь поетів… [B][I][CENTER] |