Як лицедій, що розгубивсь на сцені,
І геть забув свою від ляку роль,
Як ті істоти в люті навіжені,
Що в моці нищать розуму контроль,
Так я не можу вимовити й слова,
Боюся фальші, серце аж горить,
Здається, я згораю від любові,
Хоч іскра хай до тебе долетить.
І скажуть все мої книжки за мене,
Провісники любові й нагород,
І серця красномовство це шалене
Віднині не зазнає перешкод.
  Тож прочитай, пізнай шляхетну руку,
  Почуй очима цю тонку науку.