укр       рус
Авторiв: 415, творiв: 44153, mp3: 334  
Архівні розділи: АВТОРИ (Персоналії) |  Дати |  Україномовний текстовий архiв |  Російськомовний текстовий архів |  Золотий поетичний фонд |  Аудiоархiв АП (укр+рос) |  Золотий аудiофонд АП |  Дискографiя АП |  Книги поетiв |  Клуби АП України |  Лiтоб'єднання України |  Лiт. газета ресурсу
пошук
вхiд для авторiв       логін:
пароль:  
Про ресурс poezia.org |  Новини редколегiї ресурсу |  Загальний архiв новин |  Новим авторам |  Редколегiя, контакти |  Потрiбно |  Подяки за допомогу та співробітництво
Пізнавальні та різноманітні корисні розділи: Аналiтика жанру |  Цікаві посилання |  Конкурси (лiтпремiї) |  Фестивалi АП та поезiї |  Літературна періодика |  Книга гостей ресурсу |  Найцiкавiшi проекти |  Афіша концертів (виступів) |  Iронiчнi картинки |  Цікавинки і новини звідусіль |  Кнопки (банери) ресурсу

Опубліковано: 2011.05.15
Роздрукувати твір

Євгенія Більченко

Отрывки из будущей поэмы



***

Прозрение.
Рассвет в кольчуге рамы.
Из колокола вылита река.
Трава растет из подземелья храма.
Весна, – как стих забытый Павлюка…
Забытого – на пару с ним – счастливо.
Воскресшего – о мартовской поре.
Цветут кресты, подростки, старцы, сливы…
Спит Лета на березовой коре.

Лицо судьбы так циферблатно светит,
Что в сердце шрамом пройден Рубикон.
У деда – ностальгия по Советам:
«Я сторожем вернулся бы в рай-ком!»

Монеты, – как моменты, – не прожиты.
Базарный хмель туманит грудь – и суть.
А тучи в небе – на погосте плиты…
И кровь по венам к Солнцу гонит ртуть.

Кругом слова какие-то ненаши,
Хотя сердцам уже не надо слов.
А место Украины – «на параше»:
Виват «аристократии» хахлов!..

Кто грешный Божий раб, кто Сын невинный –
Не разберешь с разгона, на коне.
И путь наш паутинно-пуповинный
Крошится льдинкой сахара в вине.

Душа-зазноба нараспев светает
И в Зазеркалье ищет закрома.
Но души наши не летают стаями,
Как сто чертей или одна кума.

Как лед об лед, звенит душа о душу.
Трепещет память жилкой на виске.
Закон времен….
А кто его нарушит, –
Бессмертным станет
Или же – никем.

Весной пишу свой злой романс про осень.
Изнежен ли, унижен, – не пойму.
Цветет гнездо.
И звезды, – будто осы, –
Роятся в бесовском своем дыму.

Зверино плачут талые деревни.
Предчувствия – чудесны и смешны:
Что яблочные райские деревья
От жизни адской радости полны.

Сквозь хлеб поэта брезжит лик Венеры.
И Млечный Путь белеет, как кумыс.
Умрут не те, кто поражен холерой,
А те, кто в жизни потеряли смысл.

Ладонью друга рассеченный в спину,
Чертям назло, я все же не погиб.
Толпа опять подкладывает мину,
Испытывая сплетнями на сгиб.

Мой аватар гуляет в интернете.
Он волком затесался в общепит.
Как мухи на котлету, на поэта
Садятся Музы – самогонку пить.

Во мне растет чутье слепого зверю.
И муравьиный спирт несет беду..
Свои часы по вере зверя сверю
И по тропе охотничьей уйду.

2011
© Євгенія Більченко
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Написати відгук в книгу гостей автора


Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

Концепцiя Микола Кротенко Програмування Tebenko.com |  IT Martynuk.com
2003-2024 © Poezia.ORG

«Поезія та авторська пісня України» — Інтернет-ресурс для тих, хто відчуває внутрішню потребу у власному духовному вдосконаленні