укр       рус
Авторiв: 415, творiв: 44623, mp3: 334  
Архівні розділи: АВТОРИ (Персоналії) |  Дати |  Україномовний текстовий архiв |  Російськомовний текстовий архів |  Золотий поетичний фонд |  Аудiоархiв АП (укр+рос) |  Золотий аудiофонд АП |  Дискографiя АП |  Книги поетiв |  Клуби АП України |  Лiтоб'єднання України |  Лiт. газета ресурсу
пошук
вхiд для авторiв       логін:
пароль:  
Про ресурс poezia.org |  Новини редколегiї ресурсу |  Загальний архiв новин |  Новим авторам |  Редколегiя, контакти |  Потрiбно |  Подяки за допомогу та співробітництво
Пізнавальні та різноманітні корисні розділи: Аналiтика жанру |  Цікаві посилання |  Конкурси (лiтпремiї) |  Фестивалi АП та поезiї |  Літературна періодика |  Книга гостей ресурсу |  Найцiкавiшi проекти |  Афіша концертів (виступів) |  Iронiчнi картинки |  Цікавинки і новини звідусіль |  Кнопки (банери) ресурсу

Опубліковано: 2011.01.26
Роздрукувати твір

Лія Чернякова

Дерево-дерево

Дерево-дерево, детство в твоей коре
Не один прогрызло подземный ход
И когда на заре ветви твои в серебре,
Листья твои о добре не читать легко.
Далеко сквозь рассветное молоко —
Это дерево-зарево так обнимает меня,
Что любой дурак Иваном кричит из огня:
Ах, на что променял,
Не на дуб ли, граб ли,
Грубый какой баобаб,
Видишь, корни таращат бельма-узлы,
Кривы что твоя судьба.
Это губы доверив губам,
Закипает небесная прядь
Птичьим криком — Леса горят.
---
Каждый страшный пожар,
Факир, пожиратель надежд и шпаг,
Нас, как слезы, слизав с ножа,
К неверным следам припав,
Заползает все глубже в чащу
К молчащему естеству,
Выгрызая из глотки звук.
---
Это дерево-дудочка,
флейта в одну дыру,
Этой муки и музыки
рвущихся, темных струй
Подберу ли хоть ноту,
хоть ключик к скрипучей гамме
Под водою зовущей в Гаммельн.
---
Под ногами уже не небо горит — трава,
Оригами слагает, морские узлы в кружева
Заплетает — не волосы, водоросли целовать,
Слезы лить.
Легче лилий, метелей, сорванных с диких плеч,
Что молили, хотели от злой судьбы уберечь.
Не спасли.
И теперь не сумеют ни мир, ни меч
Разделить.
Два сцепившихся — око за око —
Толедских ножа,
Опьяневших от танца —
Как кровь откровенья свежа
На холодных опилках, где намертво —
Не продолжай —
Вновь срослись.
---
Это слово
тяжелой уловкой с пометкой «love»
Это соло
на флейте уже не возьмет Крысолов,
Это солоно,
сонно легла в тетиву стрела —
Прочь от рук.
Это самая страшная
нежность с помаркой «не»
Это песнь голосов на дне,
и вода над ней —

Этот свет,
который погаснет в чужом окне
Поутру.

2011
© Лія Чернякова
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Написати відгук в книгу гостей автора


Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

Концепцiя Микола Кротенко Програмування Tebenko.com |  IT Martynuk.com
2003-2024 © Poezia.ORG

«Поезія та авторська пісня України» — Інтернет-ресурс для тих, хто відчуває внутрішню потребу у власному духовному вдосконаленні