Панні Лолi Рошчижевській

Здається мені, у цій кареті давлять криноліни!
Провінція балагульська! Стара Украйно! Моя ж
Ти поетична земле! І ми вже знаємо: у вояж
Вже скоро рушить Герсилька разом із Єфросинею.

Удавлені в бердичівських шнурівках диво-вуса,
Стрункі сидять молоденькі дві особи.
Із здивуванням в очах, з "начосами" а la Ніоба,
Турецька шаль і комір Марії Антонії як спокуса.

Даремно пан Гнат в новенькому «боліварі»
Приніс чималий букет червоних зіній й страждає.
Бо та, що з матусею на води до Бардіїва виїжджає
Серце своє ніжне від таких ловеласів ховає.

А серце оте б'ється то у матері, а то у дочки,
Бо забули в пансіоні Fifi - в клітці, - свої канарки.

1929