Вальс Брамса As-dur є лейттемою мого життя.
Грав був його колись для тієї, що мала повернутися, та не повернулася.
Грав був для тієї, що бував для неї негідним.
Грав і тобі – в той час, як раз і назавжди розлучилися, –  
біля твоїх стоп мов понівечена нескінченність.
Граю його, в котрий раз, у грі злотокрилій, як йдеш повз мене –
з усмішкою миттєвою, що для тебе є тим, що для хмар
є віддзеркалення у воді.
А для мене є щастям безмежним.
Граю його кожного разу, коли знаю, що ти у думках від мене далеко,
коли там, десь весела та інших кохаєш,
радісна, летюча як завжди…
Саме в той час гра моя найвитонченіша.