***

Ти в пустелю мене послала, -
Ні стежини із пекла в рай.
Залишаючи, проказала:
- Проба духу. Не стій, рушай.

Я шукала оази, півтіні...
Спрага губи нещадно пекла.
Обгорівши, згубивши лахміття,
Вже наледве стою на ногах.

Я не знала, навіщо ти, степна,
Цей спробунок гіркавий дала.
Не чекала одвіту від тебе.
Важко дихала, вперто ішла.

Упритул підійшла – вечорова.
Глянь у серце: збігає стежа...
Повтори, як напуття, те слово:
- Ти осилиш цю путь. Рушай.


2010

---------------------------------------------


***

Ты в пустыню меня послала,-
никаких путей впереди.
Ты оставила и сказала:
- Проверяю тебя. Иди.

Что ж, я шла... Я шла как умела.
Выло страшно и горько,- прости!
Оборвалась и обгорела,
истомилась к концу пути.

Я не знала, зачем ты это
испытание мне дала.
Я не спрашивала ответа:
задыхалась, мужала, шла.

Вот стою пред тобою снова -
прямо в сердце мое гляди.
Повтори дорогое слово:
- Доверяю тебе. Иди.