І просто, й мудро нині я живу.          
Дивлюся в небеса, молюся Богу,
Торую в сутінковій млі верству,
Щоб нанівець зійшла чіпка тривога.                

Коли в яру шерхоче лопушняк
І горобини гроно звільна гасне,
Мережу вірші про утіхи дня,
Про житіє – і тлінне, і прекрасне.

Вертаюся з низин…
                            Пухнастий кіт
Муркоче, мружиться, бреде кругами…
Біля ставочка вогник поміж віт –
На маківці покрівлі пилорами.            

Вряди-годи лелека ріже тиш,
Злітаючи на дах…
                           Прийди й постукай
У двері золотої німоти –            
Мені здається, не почую звуків.    

         

---------------------------------------------------

"Я научилась просто, мудро жить..."

Я научилась просто, мудро жить,
Смотреть на небо и молиться Богу,
И долго перед вечером бродить,
Чтоб утомить ненужную тревогу.

Когда шуршат в овраге лопухи
И никнет гроздь рябины желто-красной,
Слагаю я веселые стихи
О жизни тленной, тленной и прекрасной.

Я возвращаюсь. Лижет мне ладонь
Пушистый кот, мурлыкает умильней,
И яркий загорается огонь
На башенке озерной лесопильни.

Лишь изредка прорезывает тишь
Крик аиста, слетевшего на крышу.
И если в дверь мою ты постучишь,
Мне кажется, я даже не услышу.

1912