Я співаю рано-вранці,
Як тебе люблю.
І навколішки на грядці
Лебеду полю.

Вириваю, за обніжок...
Хай вже пробача.
Біля тину – босі ніжки:
Плаче там дівча.

Дух бентежить вільгий лемент -
Сльози ллє біда.
Загускає запах теплий –
В’яне лобода.

Не хлібину - камінь сірий
Вручать восени.
Наді мною - лиш безмір"я.
Голос твій бринить.



-------------------------------------------



Автор першотвору - Анна Ахматова

ПЕСЕНКА

Я на солнечном восходе
Про любовь пою,
На коленях в огороде
Лебеду полю.

Вырываю и бросаю -
Пусть простит меня.
Вижу, девочка босая
Плачет у плетня.

Страшно мне от звонких воплей
Голоса беды,
Все сильнее запах теплый
Мертвой лебеды.

Будет камень вместо хлеба
Мне наградой злой.
Надо мною только небо,
А со мною голос твой.