Дай, Усевишній, змогу прожить
Не за каноном, за вічним Законом.
Людям, тополям, звірині служить,
Кінній кантарці, свічі край ікони.

Плинути – серед веселок і злив,
Ніби в осерді церковної тиші.
Жити сумлінно, минаючи злих,
Не слабувати на звихнення „криші”.

З пам’яті стерши нав’язливий спам,
Пити незаймане сяйво криниці...
Хочу дитинно дрімати ген там –
В лісі, де лосі, в колоссі пшениці!

Відгороджу океанський шум
Стінами в раковинах пробоїн...
Я ж небагатечко, Боже, прошу:
Просто дожити – самою собою.



--------------------------------------------------------------

                           
Молитва о Самости

Господи, дай мне возможность жить
Не по канону, а по Закону.
Людям, деревьям, зверью служить,
Конной уздечке – свечке иконной.

Плыть, – словно дождь надо мной простер
Руку церковного первородства…
Жить аккуратно, – чтоб полустеб
Не превращался в полуродство.

Выбив из памяти липкий спам,
Пить первообразы из колодца…
Дай мне возможность по-детски спать
В лосьих лесах – и в сырых колосьях!

Отгородить океанский шум
Стенками в раковинах пробоин…
Господи, я одного прошу:
«Тупо» остаться – самим собою.

Автор першотвору - Євгенія Більченко
                                   

( Киев-Полтава, 10 июня 2009 г. )