МП - 401 Футболісту А. Шовковському Наводжу оком... Ти таки – здохляк, А ще кричать, що спорт влива здоров’я. Трійничний вузол не омитий кров’ю І рот від скул далеко – абияк. Та перст поклав орудар на чоло: Благословлю не байку, а футбол. Звідтоді всюди скаженіють фани, А ти раденький, бо вже крез – не ланець. А я пишу тайнопис ще з тих зим, Коли ти Алгебру палив на попіл. Прозрівши, що не вийдуть з рангу хобі Мої старання, став я справді злим. Плоть водіїв розчавлював на кляр, Дівуль (земля дрижала...) смачно кляв, Та це – як по снігу іти у ластах. Ти саме, друже, вивільнявсь від Власти. Таки ж не винен жоден літерат, Що під”їдень міцніший за спортсмена! Авжеж, ганьба, коли атлет вже ветхий, А ще в трамвай уперто тягне мат. Ось "Мерседес" Д. Кіпіані - їхав, А потім натрусив на шлях горіхів. А ще ж стрімливо в мить польоту вмер Буромвель... Бармен...цур йому: Брумель! Я в спорті – як в механіці – трухан. Та лик натхненний, гонор ще звитяжний. Про це дізнавшись, ти ось-ось обм’якнеш І ретируєшся ( це, певно, на буран). І мариться мені, що волею всіх рун Рядами покривулених трибун Футбол тече в словесності темницю... Деталька. Мізерня... Атож - дрібниця. 27.06.2009 ---------------------------------------------------------------------------------------- МП-401 Футболисту А. Шовковскому А выглядишь ты круглым дохляком, хоть и твердят, что спорт даёт здоровье. Тройничный узел явно обескровлен и рот от левой скулы далеко. Но ведь решил глава садовых лбов благословить не басни, а футбол! С тех пор по всей земле звереют фаны, а ты и рад, что льются "маны-маны"... А я творю историю с тех зим, когда с трудом ты складывал две дроби. Узнав, что остаются в ранге хобби мои труды, я стал и вправду злым: водителей сжижал в кровавый кляр, девиц на чём земля стояла клял, но это - как ходьба по снегу в ластах... Напомню: ты тогда развёлся с Властой. Как будто литератор виноват, что мрут спортсмены чаще плодожорок! Ну да - позор, когда гимнасту сорок, а он в трамвай затаскивает мат. Однако и машина не со зла Давида Кипиани подвела, и уж совсем скоропостижно умер Буромвель... Бармен... тьфу, зараза: Брумель! Я в спорте - как в механике индюк, но выгляжу - хоть пей с лица тамянку. Узнав об этом, ты решишь обмякнуть и сдаться (это, батенька, к дождю). Мне снится вновь, что по веленью рун количеством восторженных трибун футбол с литературой поменялись... Деталька. Пустячок. Ну просто малость. Вячеслав Рассыпаев 2003
|