...Спасибі, нормально. Стомилася трохи.
Сиджу і дивлюсь у вікно.
...Робота? Відмінно. Усі ж ми - під Богом.
Запевнив:"Пильную давно").

...Здоров"я? Середньо. Укоськую шлунок.
В цілому - дрібниці. Живу.
Як серце відчайно під шкірою любить -
Не видам страшну таїну.

...Як друзі? Спокійно...Зажди, чуєш, знову -
Мобільник...Пішли вони геть!
( Мене так збентежила щира розмова,
Що сміх перервав тет-а-тет).

....Коли ми спіткаємось?.. Ліпше в суботу!
Бар, кава, словесний екстрим...
( Розмову про рани підтримати хочеш
Й місцину, де Третій Рим?).

...Бувай! Усього тобі. В мене є справи.
Озвуся, тримайся. Па-па!
Звільнила ефір. Хто подасть мені кави?..
Крізь сльози набридло чекать.




Автор першотвору - Євгенія Більченко