Електропередач гінкі опори.
Білястий елеватор вдалині.
Шлагбаум. Переїзд і семафори.
Будиночок з геранню на вікні.

Сади й дахи сповзають вниз по кручі,
І стежка вздовж іржавих гаражів.
І барви квітників такі ядучі,
Як по руків'ях зеківських ножів.

Застрелитись отут - хіба тут жити.
А лучче за вікном простого чи
Кур'єрського під вечір пролетіти,
Об вугол столу крашанку б'ючи.

Та стежка йде униз. І будуть скрипи
Обшарпаної фіртки в пустоті.
Очей блакитних видовжені риби
Мені назустріч тіпнуться тоді.

І буде гріх. Отак себе розраю.
Над селищем, невидимі, вгорі,
Кудись пливуть провінціали раю.
Іду назад. Шепчу "Vive la Patrie!"