Електропередач гінкі опори. Білястий елеватор вдалині. Шлагбаум. Переїзд і семафори. Будиночок з геранню на вікні. Сади й дахи сповзають вниз по кручі, І стежка вздовж іржавих гаражів. І барви квітників такі ядучі, Як по руків'ях зеківських ножів. Застрелитись отут - хіба тут жити. А лучче за вікном простого чи Кур'єрського під вечір пролетіти, Об вугол столу крашанку б'ючи. Та стежка йде униз. І будуть скрипи Обшарпаної фіртки в пустоті. Очей блакитних видовжені риби Мені назустріч тіпнуться тоді. І буде гріх. Отак себе розраю. Над селищем, невидимі, вгорі, Кудись пливуть провінціали раю. Іду назад. Шепчу "Vive la Patrie!" |