Я пройшов повз будинок, де я колись проживав:
чоловік і жінка там все іще разом у галасі.
Багато років промайнуло у безмовному шепотінні
бульбашок східців: туди, сюди, туди.

Замкові щілини схожі на маленькі поранення, через які повністю
витекла кров, а люди, що знаходяться у будинку, бліді наче смерть.

Я хочу ще раз постояти там, як це було у моєму
першому коханні, спираючись на одвірок дверей,
обіймаючи тебе стоячи усю довгу ніч.
Коли ми покинули той будинок на світанні,
то почали підніматися та падати, як
із того часу сталося із містом,
як сталося із того часу з усім світом.

Я хочу іще раз відчути це палке бажання, аж поки темно-червоні ознаки опіку
з’являться на моїй шкірі.

Я хочу знову бути занесеним у книгу життя, бути
занесеним знову і знову кожного дня, аж поки не заболить рука, що пише.



I Passed a House


I passed a house where I once lived:
A man and a woman are still together in the whispers.
Many years have passed with the silent buzz
of staircase bulbs—on, off, on.
The keyholes are like small delicate wounds through which all the blood has oozed out and inside people are pale as death.
I want to stand once more as in my
first love, leaning on the doorpost
embracing you all night long, standing.
When we left at early dusk the house
started to crumble and collapse
and since then the town
and since then the whole world.
I want once more to have this longing until dark-red burn marks show on the skin.
I want once more to be written in the book of life, to be written anew every day until the writing hand hurts.

Translated from Hebrew by Assia Gutmann